У людини резус-позитивність і еліптоцитоз (аномальні еритроцити) визначаються
домінантними зчепленими генами, відстань між якими 4% кросинговеру. Один з
подружжя є гетерозиготним за обома ознаками, причому резус-позитивність і
еліптоцитоз він успадкував від одного зі своїх батьків. Інший – резус-негативний і
має нормальні еритроцити. Визначте ймовірність народження у цього подружжя
резус-позитивної дочки з нормальними еритроцитами.

Масове вимирання динозаврів (та багатьох інших видів тварин і рослин) відбулося наприкінці крейдового періоду 65,5 млн років тому і мало стрімкий характер. За останніми науковими дослідженнями, це сталося внаслідок падіння гігантського астероїда, діаметром у 15 кілометрів.

Вчені наблизилися до розгадки можливої причини вимирання динозаврів близько 65.5 мільйонів років тому. На одному кінці Землі вдарив метеорит, спаливши ліси, а на іншому — прокинулися вулкани, заливши частину Азії лавами і утворивши Декканські пастки — лавові шари, товщина яких перевищує пару кілометрів. Але причиною вимирання став саме метеорит.

Експерти досягли такого консенсусу, проаналізувавши найбільшу досі кількість доказів.

У статті в журналі «Наука» вчені виключають як причину вимирання динозаврів масштабне вулканічне виверження.  Дослідження обговорювалося під час 41 Місячної і планетарної конференції у США.  Понад 40 міжнародних фахівців вивчали дані наукових досліджень, аби визначити масове вимирання динозаврів 65 мільйонів років тому.  Тоді вимерла половина видів, включно з динозаврами та великими морськими рептиліями, у результаті чого на Землі почали домінувати ссавці.  Наукові дані свідчать, що причиною вимирання динозаврів було падіння велетенського астроїда, або комети на півострові Юкатан у Мексиці.

Коли об’єкт величиною 10-15 кілометрів впав у Мексиці, утворилася вибухова хвиля, еквівалентна 100 трильйонам тонн вибухівки, що у мільярд разів перевищує потужність бомб, які США скинули на Хіросіму й Нагасакі.  Внаслідок падіння астероїда залишається кратер 180 кілометрів у діаметрі.

Клещи представляют собой особую группу членистоногих, которые относятся к подтипу хелицеровых (Chelicerata), классу паукообразных (Arachnida). Они различны по морфологии, жизненному циклу, географическому рзспрострннению, медицинскому значению Наибольшее значение клещи имеют как переносчики и хранители в природе возбудителей инфекционных болезней человека и животных. Главными из них служат представители двух отрядов: Parasitiformes и Acariformes (паразитиформные и акариформные клещиОтряд Parasitiformes включает два надсемейства —Первое состоит из семейств Ixodidae и Argasidae, второе — из многих семейств.

Иксодоидные клещи (Ixodoidea) являются облигатными крово-сосами, паразитирующими, за небольшим исключением, во всех фазах развила (у подавляющего большинства оба пола) на наземных позвоночных животных. На хозяев они нападают периодически, постоянных паразитов среди них нет. Питаются данные клещи только кровью и лимфой. Все иксодоидные клещи во взрослом голодном состоянии имеют крупные размеры (1—12 мм и более в длину). Тело их разделено на два отдела: лишенное сегментации туловище (или идиосому), несущее ноги, и гнатосому, или хоботок. Идиосома обычно овальная, у голодных особей более или менее уплощеная, у сытых — значительно раздувшаяся. По краю тела могут располагаться крупные фестоны или рант из мелких складок покровов.

Цвет тела у клещей может быть от песочного до красно-коричневого или даже черного, иногда со светлым рисунком. Покровы клещей образованы однослойной гиподермой, покрытой снаружи кутикулой из нескольких слоев разной структуры и химического состава. Они могут быть мелкоскладчатыми, бугорчатыми и т.п. За счет расправления складок и других образований покровы могут значительно растягиваться.