Основними біологічними системами є клітина, організм, популяція, вид, екосистема, біогеоценоз, біосфера.
Объяснение:
Клітина – елементарна біологічна система, основна структурна й функціональна одиниця живого, яка здатна до саморегуляції, самооновлення та самовідтворення. Структурна організація. Основними компонентами клітини є поверхневий апарат, цитоплазма і ядро (нуклеоїд), які побудовані з певних підсистем та елементів. Існують два типи організації клітин – прокаріотичний та еукаріотичний. Базовим рівнем організації для клітин є молекулярний рівень. Функціональні зв'язки. Будь-яка функція клітини є наслідком узгодженої роботи всіх її частин і компонентів.
Організм – відкрита біологічна система, яка завдяки системам регуляції та пристосувальним механізмам може зберігати свою цілісність і упорядкованість та відносно самостійно існувати в певному середовищі життя. Структурна організація. В одноклітинних і колоніальних організмів - клітинний рівень організації, багатоклітинні організми поєднують клітинний, тканинний, органний і системний рівні, завдяки чому організмений рівень організації живих систем є найрізноманітнішим з-поміж усіх інших Функціональні зв'язки:оскільки в здійсненні певної життєвої функції беруть участь клітини, тканини, органи, системи органів, то дана функція буде мати складніший і досконаліший характер;
Популяція – генетично відкрита біологічна система, група вільносхрещуваних між собою особин одного виду, що проживають тривалий час на певній території і відносно ізольовані від інших таких самих груп. Структурна організація. Організми поділяються на групи залежно від віку, статі, розподілу в просторі, особливостей поведінки тощо, що дозволяє виділяти, відповідно, вікову, статеву, просторову, етологічну структуру популяцій. Цей поділ обумовлює виокремлення таких внутрішньопопуляційних підрозділів, як екоелементи, біотипи. Елементарною структурною одиницею популяцій є організми. Функціональні зв'язки. Різна структура популяцій обумовлює різноманітні взаємозв'язки між організмами (наприклад, репродуктивні, трофічні, топічні, етологічні та ін.), що дозволяє їм досить часто утворювати співдружні формування (наприклад, родини, зграї, табуни, колонії) для досконалішого здійснення життєвих функцій.
Вид – сукупність популяцій особин, яким властиві: а) морфофізіологічна подібність; б) вільне внутрішньовидове схрещування; в) утворення плідного потомства; г) несхрещуваність з іншими видами; д) спільна територія існування – ареал; е) пристосованість до умов існування в межах ареалу; є) спільне походження. Структурна організація. У межах ареалу виду виділяють такі основні внутрішньовидові структури: підвиди, екотипи і популяції. Елементарною структурною одиницею виду є популяції. Функціональні зв'язки: а) реалізація життєвих функцій на рівні виду здійснюється відмінними організмами, індивідуальні особливості яких забезпечуються неспадковою і спадковою мінливістю; б) великого значення набуває внутрішньовидова конкуренція, що спричиняє природній добір; в) розширюються зовнішні екологічні зв'язки з абіотичним, біотичним і антропогенним середовищем.
Екосистема – сукупність організмів різних видів та середовища їхнього існування, що пов'язані обміном речовини, енергії та інформації. Біогеоценоз – певна територія з однорідними умовами існування, населена організмами різних видів, поєднаних між собою середовищем існування колообігом речовин і потоком енергії. Структурна організація. У межах біосистем цього рангу виділяють біотичний (біоценоз) та абіотичний (біотоп) компоненти, пов'язані між собою колообігом речовин. Елементарною структурною одиницею є види, які утворюють угруповання. Функціональні зв'язки: а) функціонування біосистеми в цілому забезпечують "внутрішній" біологічний колообіг речовин і "зовнішні" потоки речовини, енергії та інформації; б) зв'язки між популяціями біоценозу можуть бути дуже різноманітними (прямими і непрямими; симбіотичними, нейтральними й антибіотичними; трофічними і топічними), але найважливішими є трофічні та енергетичні.
Біосфера – єдино глобально екосистема вищого порядку, склад, структура і властивості якої визначаються діяльністю організмів. Структурна організація: а) біотичний компонент представлений живою речовиною – сукупністю організмів нашої планети; б) абіотичний компонент включає хімічні складові та фізичні умови геологічних оболонок: атмо-, гідро- і літосфери.Функціональні зв'язки: а) біо- і геокомпоненти пов'язані між собою колообігом речовин у вигляді біогеохімічних циклів, найважливішими властивостями яких є відкритість і незамкненість; б) основними функціями живої речовини в біосфері є окиснювально-відновна, концентраційна та газова.
Минусы:
1) Его теория не имеет прямых и неоспоримых доказательств, что человек произошел от обезьяны
2) Теория лежит в основе современной Синтетической Теории Эволюции. Именно лежит в основе, а не противоречит.
3) Теория не объясняет возникновения живой материи
4) Теория не объясняет почему прекратилась эволюция
5) Несовпадение числа хромосом обезьяны и человека. (У нас их 46, а у обезьяны 48)
6) Современная наука уже доказала, что все эти три формы изменчивости, которые определил и выделил Дарвин не позволяют виду трансформироваться в другой вид, а лишь позволяют совершенствовать уже существующий вид.
7) Теория Дарвина не находит никакого подтверждения на практике.
Плюсы:
1) Правильно определены движущие силы эволюции (естеств.отбор, борьба за существование, наследственная изменчивость)
2) Правильно определил, что избыточная численность особей и ограниченность ресурсов приводит к конкуренции-> борьбе за существование-> выживание более при
