Лист состоит из листовой пластинки и черешка. Листовая пластинка плоская. На листовой пластинке можно выделить основу, кончик и края. В нижней части черешка расположено утолщенное основание листа. В листовой пластинке ветвятся жилки – сосудисто-волокнистые пучки. Выделяют центральную и боковые жилки. Черешок вращает пластинку для лучшего улавливания лучей света. Лист опадает вместе с черешком. Листья, имеющие черешок, называются черешковыми. Черешки бывают короткими или длинными. Листья, не имеющие черешка, называются сидячими (например, у кукурузы, пшеницы, наперстянки). Если нижняя часть листовой пластинки охватывает стебель в виде трубки или желобка, то образуется листовое влагалище (у некоторых злаков, осок, зонтичных). Оно защищает стебель от повреждений. Побег может пронизывать листовую пластинку насквозь – пронзенный лист.
22.11.2014
Немембранні органели:
1. Рибосоми складаються з двох субодиниць нерівного розміру – великої і малої, на які вони можуть диссоциировать.
Мала субчастіца рибосоми відповідає за генетичні, декодуючі функції; велика – за біохімічні, ферментативні.
До складу рибосом входять білки і (рРНК). Молекули рРНК складають 50-63% маси рибосоми і утворюють її структурний каркас. Розрізняють два основних типи рибосом:
еукаріотичні (з константами седиментації цілої рибосоми – 80S, малої субодиниці
– 40S, великий – 60S);
прокариотические (відповідно 70S, 30S, 50S).
Рибосоми можуть об’єднуватися в полірібосоми – полісоми. У таких комплексах вони пов’язані один з одним однією молекулою іРНК.
Субодиниці рибосоми еукаріот утворюються в полісом. Об’єднання субодиниць в цілу рибосому відбувається в цитоплазмі, як правило, під час біосинтезу білка.
функція:
Синтез білка.
2. Цитоскелет клітини утворений микротрубочками і микрофиламентами, клітинним центром. функції:
• визначає форму клітини,
• бере участь у її рухах,
• в поділі та переміщених самої клітини,
• у внутрішньоклітинному транспорті органоїдів та окремих сполук,
• фіксує органели в певному місці.
3. Клітинний центр утворений центриолями (діплосома) і ущільненої цитоплазмою
– Центросферой.
Центриоль являє собою циліндр, утворений дев’ятьма групами з трьох злилися мікротрубочок (9 триплетів), з’єднаних між собою через певні інтервали поперечними зшивками.
Формула мікротрубочок центриолей: (9 * 3) +0. У центрі мікротрубочок немає. У клітинах вищих рослин, нижчих грибів і деяких найпростіших центриолей немає. Центриоли відносяться до самовідтворюються органоидам цитоплазми. Вони виникають в результаті дуплікації.
Ядро клітини складається з ядерної оболонки, каріоплазми (нуклеоплазма, ядерний сік), хроматину, ядерець.
Ядерна оболонка складається з двох мембран. Між мембранами є вузька щілина, заповнена напіврідким речовиною. У деяких місцях обидві мембрани зливаються один з одним, утворюючи ядерні пори, через які відбувається обмін речовин між ядром і цитоплазмою. Зовнішня ядерна мембрана з боку, зверненої в цитоплазму, покрита рибосомами, що додають їй шорсткість, внутрішня мембрана гладка. Вирости зовнішньої ядерної мембрани з’єднуються з каналами ендоплазматичної мережі, утворюючи єдину систему сполучених каналів.
Каріоплазма – внутрішній вміст ядра, в якому розташовуються хроматин і одне або кілька ядерець. До складу ядерного соку входять різні білки (в тому числі ферменти ядра), вільні нуклеотиди.
Ядерце являє собою округле щільне тільце, занурена в ядерний сік. Кількість ядерець залежить від функціонального стану ядра і може коливатися від 1 до 5 -7 і більше (навіть в одній і тій же клітині). Ядерця виявляються тільки в неделящіхся ядрах, під час мітозу вони зникають, а після завершення поділу виникають знову.
Ядро не є самостійною структурою ядра.
Ядерце – це скупчення рРНК і рибосомальних субодиниць на різних етапах формування. Гени р-РНК займають певні ділянки однієї або декількох хромосомах і називаються ядерцевих організаторів, в області яких і утворюються ядришкі.Такіе ділянки в метафазних хромосомах виглядають як звуження і називаються вторинними перетяжками.
Хроматином називають грудочки, гранули та сетевідние структури ДНК ядра, інтенсивно забарвлюються деякими барвниками і відрізняються за формою від ядерця. розрізняють:
еухроматин – деспіралізованние (розкручені) ділянки хроматину, що мають вигляд тонких, нерозпізнаних при світловій мікроскопії ниток, слабо забарвлюються і генетично активних; гетерохроматин – спіраль і ущільнені ділянки хроматину, що мають вигляд грудочок або гранул, інтенсивно забарвлюються і генетично активних. Конструктивний гетерохроматин утворений тільки нетранскрібіруемой ДНК. Його роль полягає в підтримці загальної структури ядра, прикріпленні хроматину до ядерної оболонці, взаємне впізнавання гомологічних хромосом у мейозі, поділі сусідніх структурних генів, участі в процесах регуляції їх активності. Факультативний гетерохроматин представлений у вигляді грудочок, що не транскрибується.
