Характеристика растения Алоэ.
Алоэ - древовидное многолетнее травянистое растение, очень сочное, достигающее 60-80 см в высоту. Корень алоэ длинный, ветвистый и прямой. Стебель растения слегка мясистый, сочный, зеленого цвета, гладкий и прямостоячий. Листья алоэ довольно мясистые и сочные, растут очередно, сближенные, линейно-ланцетные, имеют заостренную верхушку и зубчатый край. Это цветущее растение. Его цветки беловато – зеленого цвета, с красным отгибом зубцов околоцветника. Околоцветник простой, состоящий из шести лепестков, сростнолистный. Плод алоэ представляет собой коробочку. Комнатное алоэ, часто выращиваемое как декоративное растение, цветет очень редко или вообще не цветет. В качестве лекарственного сырья используют листья алоэ, а если быть точнее – сок, выжатый из листьев алоэ семейство лилейные.
Власне хлор в організмі не утворюється. Він потрапляє туди з їжею, наприклад з кухонною сіллю (NaCl). Джерелом хлору, як елемента, є компоненти їжі, що вживається людиною, зокрема, споживана їм в якості смакової приправи кухонна сіль (NaCl). Внутрішньоклітинне середовище побудоване на водній основі. У воді відбувається дисоціація NaCl на Na+ і Cl-. Іони хлору транспортуються з клітин шлунка в його порожнину. Крім того, в зовнішніх мембранах покривних клітин шлунка працює воднево-калієвий насос, який доповнює виділяються аніони хлору (Cl-) катіонами водню (Н+). Там і утворюється соляна кислота (HCl). Організм намагається нейтралізувати ці кислоти максимально швидко, щоб вони не завдали опіків. Соляна кислота в шлунку має строгий рівень концентрації – вона становить 0,3-0,5 % (або 160 ммоль/л).Її склад настільки концентрований, що не будь в шлунковому соку і слизовій оболонці захисних речовин, вона б випалювала власний шлунок. Соляна кислота найбільш слабка з неорганічних кислот.
Объяснение:
