1.Желая угостить гостя , хозяйка выбрала в курятнике для лапши самую жирную курицу.
Какую форму отбора при этом она применила?а)искусственный б)естественный движущий
в) естественный стабилизирующий г)отбора не было
2.Что Дарвин считал главным фактором, главной движущей силой образования новых сортов и пород?а) мутации б) борьба за существование в)естественный отбор г)модификации д)искусственный отбор
3.Что характерно для естественного отбора? а)основой отбора является наследственная изменчивость б)отбор создаёт организмы при к потребностям человека
в) отбор действует только на пользу организма и вида в целом
г)в результате естественного отбора получаются новые формы, виды организмов.
4.Критерием искусственного отбора является полезность признака для:
а)вида б) популяции в)человека г)биосферы д)природного сообщества
5. Сохранение кистепёрой рыбы латимерии, встречающейся на больших глубинах , это результат какой формы естественного отбора: а)искусственный б)естественный движущий
в) естественный стабилизирующий г)отбора не было
6. Наиболее напряженной формой борьбы за существование Дарвин считал:
а)внутривидовую б)межвидовую в)борьба с не благоприятными факторами среды
г)все виды борьбы в равной степени
7.Общее свойство всех организмов сохранять и передавать признаки от предков к потомкам ?
а)искусственный отбор б)естественный движущий в) естественный стабилизирующий
г)наследственность д)изменчивость е)половой отбор ж)борьба за существование
8.При использовании ядохимикатов погибают насекомые , которые более восприимчивы к ядам . Какая при этом проявляется форма естественного отбора?
а)искусственный б)естественный движущий в) естественный стабилизирующий г)отбора не было
9.Главное значение теории Ч. Дарвина состоит в чем?
а)объяснение причин происхождения жизни на Земле б)создание первого эволюционного учения
в)разработка теории естественного отбора г)создание биогенетического закона;
10. к движущим силам эволюции, по Дарвину, не относятся:а)естественный отбор б)наследственная изменчивость в)дрейф генов г)борьба за существование
11. В пустыне растёт одинокое дерево саксаула. Какая при этом борьба за существование наблюдается? а)внутривидовая б)межвидовая в)борьба с неблагоприятными факторами среды
г)никакой борьбы за существование в данном случае нет;
12. В какой книге Ч. Дарвин изложил учение об эволюции органического мира?
а) «Изменение домашних животных и культурных растений» б) «Происхождение человека и половой отбор» в) « Происхождение видов путём естественного отбора» г) «Философия зоологии».

Голонасі́нні (Gymnospermae) — група насінних рослин, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки й назва групи). Етимологія: грец. γυμνόσπερμος — «голе насіння». Поширені голонасінні по всьому світу (за винятком Антарктиди), причому більшість, — особливо хвойних порід, — у помірному й субарктичному регіонах. В основному голонасінні — це дерева і кущі, рідко, лози, трав'янистих рослин серед них немає. Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, — значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин суходолом. Важливим пристосуванням для життя на суходолі є змога внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіннєвий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння, але не одразу, а тільки через 12—15 місяців. Насіння має зародок з корінцем, бруньками і сім'ядолями, запас поживних речовин, та вкрите насіннєвою шкіркою.

Провідні і покривні тканини порівняно досконаліші. Добре розвинений камбій сприяє росту стебла в товщину. Стовбур міцний, бо потовщується внаслідок розростання деревини, основна маса клітин якої мертва. Корінь закладається ще в зародку, з нього розвивається головний корінь: він формує стрижневу кореневу систему, що може проникати глибоко в ґрунт, добре закріплюючи в ньому рослину. Це допомагає рослинам краще протистояти вітрам.

Це переважно вічнозелені рослини. Їхні листки живуть тривалий час й опадають поодинці, а не одночасно. В одних видів листки великі, розсічені, в інших — дрібні, найчастіше мають вигляд голок чи лусок.

У життєвому циклі голонасінних велике значення має спорофіт: він є носієм органів спороношення і домівкою для гаметофітів. Останні розвиваються і живуть на спорофіті, живлячись за рахунок його поживних речовин.

За зовнішнім виглядом сучасні голонасінні дуже різноманітні. У тропіках і субтропіках обох півкуль Землі в низькорослих вічнозелених сухих лісах і чагарниках зростають саговники. Зовні вони дуже схожі на папороті або пальми.

В Україні голонасінні представлені 15 видами з 4 родин. Родину соснових представляють: ялиця біла, модрина європейська, ялина європейська, Pinus brutia, сосна кедрова, сосна гірська, сосна чорна, сосна звичайна; кипарисових — ялівець звичайний, ялівець високий, яловець смердючий, ялівець колючий, ялівець козацький; ефедрових — ефедра двоколоса; тисових — тис ягідний.

Різноманіття голонасінних найкраще ігати в ботанічних садах і дендрологічних парках. Принаймні хвойні дерева дуже добре представлені в колекціях по всій помірній зоні світу.

Біорізноманіття планети вже давно знаходиться під загрозою збіднення та зникнення. Всупереч поширеній думці, ця проблема актуальна не лише у далеких тропіках, а й у нашій країні. Втрати його можуть призвести до незворотних наслідків не тільки для екосистем, а і для самих нас. Але що ж таке «біорізноманіття»? Це різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є, а також різноманіття в рамках виду, між видами і різноманіття екосистем.

Станом на 2011 рік, за підрахунками вчених, у світі нараховується 8,7 млн видів, з них 6,5 млн є наземними, а 2,2 млн – морськими видами. Ці цифри і справді вражають, важко навіть уявити собі таке різноманіття. Може здаватися, що втрата кількох десятків чи сотень видів серед кількох мільйонів не буде відчутною для планети, але на справді все не зовсім так.

Стійкість екосистем, планети Земля і нашого з вами життя залежить саме від кількості видів. Чим їх більше, тим вища стійкість. Це означає, що у разі втрати якогось одного виду, є велика імовірність того, що якийсь інший вид візьме на себе його функції. Якщо ж видів буде недостатньо, не буде кому зайняти цю вільну екологічну нішу, і екосистема втратить одну свою ланку, в результаті чого виникне дисбаланс. Він ростиме дедалі більше із втратою наступних видів. У кінці-кінців екосистема може повністю зруйнуватися та викликати загибель всього, що її населяло, в тому числі й людей.