Составьте все возможные пищевые цепи в аквариумной экосистеме, постройте пищевую сеть для этой экосистемы

 Існує два типи поведінки тварин: перший - тип сенсорної психіки чи інстинктивної поведінки, другий - типом перцептивної психіки або індивідуально - мінливого поведінки. 
Для перших етапів розвитку поведінки - етапів сенсорної психіки та інстинктивної поведінки - характерний той факт, що тварини пристосовуються до навколишніх умов середовища, виявляючи відомі вроджені програми поведінки у відповідь на окремі сенсорні стимули. Одне яке - небудь сприймається властивість, наприклад, блиск води у комара, вібрація у павука викликають відразу ж цілу складну вроджену, закріплену у видовому досвіді програму поведінки. Ця програма поведінки може бути дуже складною і малорухомої, вона пристосована до мало що міняє умов. З цього типу побудовано поведінки нижчих хребетних і комах. 
Другий тип поведінки формується зі зміною умов існування і з розвитком кори головного мозку. Він проявляється особливо виразно у вищих хребетних, і зокрема у ссавців. Для цього типу поведінки характерний той факт, що тварина починає сприймати комплексні подразники, що йдуть з середовища, відображати цілі ситуації, регулювати свою поведінку за до суб'єктивних образів об'єктивного світу і пристосовуватися до мінливих умов. У тваринина цьому етапі розвитку комплексний подразник вже не просто реалізує вроджені репертуари інстинктивної поведінки, а викликає акти, пристосовані до предметного світу. Тому ведучим на цьому етапі починає ставати індивідуальну поведінку; воно проявляється в відстрочених реакціях, про які йшлося вище, в освіті умовно - рефлекторних актів, в тих навичках, які, видно формуються на підставі аналізу середовища, скоєного тваринами. 
Вищі представники тваринного світу (з що живуть на суші - людиноподібні мавпи, з морських тварин - дельфіни) виконують складні дії, які можна назвати інтелектуальним поведінкою. Воно обумовлене вищою формою психічної діяльності, що здійснюється в таких життєвих умов, коли вроджені інстинкти і вироблені навички виявляються недостатніми. 

Се́мя — особая многоклеточная структура сложного строения, служащая для размножения и расселения семенных растений, обычно развивающаяся после оплодотворения из семязачатка и содержащая зародыш.

Заро́дыш, также эмбрион (в ботанике) — зачаток нового спорофита — бесполого (диплоидного) поколения в цикле развития высших растений.

Семядо́ля, или семенодо́ля, или заро́дышевые ли́стья, или эмбриона́льные ли́стья — часть эмбриона в семени растения. При прорастании семядоли становятся первыми эмбриональными листьями саженца. Число семядолей является одним из характерных признаков, используемых ботаниками для классификации цветковых растений.

эндоспе́рм — ткань, образующаяся в семенах большинства цветковых растений во время оплодотворения. Эндосперм окружает зародыш и обеспечивает его питание за счет крахмала, растительных масел и белков.

Семенна́я кожура́ — структура, снаружи покрывающая и защищающая зародыш в семени от перенасыщения влагой или пересыхания. Образуется из интегументов семязачатка, реже — за счёт разрастания тканей халазы.

Рубчик - место прикрепления семян к семяножке, след, остающийся на семенной кожуре в месте отделения семени от семяножки.

Семявход - отверстие в покрове семяпочки для прохода оплодотворяющей пыльцы.

Объяснение: