Папороті частіше ростуть у тінистих вологих лісах і на дні сирих ярів. Набагато рідше вони зустрічаються на відкритих місцях. Папороть має укорочене надземне стебло. Від нього відходять довгі і широкі перисті листки. Надземний стебло у папороті є продовженням підземного пагіна - кореневища. Від кореневища відходять додаткові корені.
Папороті харчуються так само, як і інші зелені рослини: у листі на світлі вони утворюють органічні речовини. Органічні речовини йдуть не тільки на харчування рослини, але частина їх відкладається в кореневище.
Папороть є багаторічною рослиною. Пізньої осені надземні частини його відмирають, а кореневище зимує під снігом. Навесні, коли відтане і зігріється грунт, з верхівкової бруньки кореневища виростає вкорочене стебло з листям. У порівнянні з мохами будова папоротей складніше: у них є не тільки стебло і листя, а й коріння.
На нижньому боці листя папороті влітку з'являються коричневі горбки. При розгляді під мікроскопом препарата (поперечного розрізу листа) ці горбки мають вигляд маленьких парасольок. Під прикриттям їх знаходяться купки дрібних мішечків із спорами. За до спор папороті розмножується. Після дозрівання, потрапляючи на вологий, не зайнятий іншими рослинами грунт, спори проростають.
