Відповідь:
І.П. Павлов, вивчаючи ВНД людини довів, що в основі ВНД вищих тварин і людини лежать спільні механізми. Проте ВНД людини характеризується більшим ступенем розвитку аналітико-синтетичних процесів. Виникнення нових особливостей ВНД людини було пов’язано з тим, що під впливом трудової діяльності людини з’явилась нова система подразників у вигляді слів, які позначали різні явища і предмети навколишнього світу.
Перша сигнальна система - це аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку, яка проявляється в умовних рефлексах, що формуються на будь-які подразники навколишнього середовища, окрім слова. Перша сигнальна система - основа безпосереднього відображення об’єктивної реальності у формі відчуттів і сприймання. Забезпечує предметне конкретне мислення.
Друга сигнальна система - це аналітико-синтетична діяльність кори головного мозку, яка проявляється в мовних умовних рефлексах, що формуються на своєрідні подразники - слова. І.П. Павлов вважав слово - “сигналом сигналів”. Друга сигнальна система - це відображення навколишньої дійсності шляхом узагальнення абстрактних понять з до слів.
Перша та друга сигнальні системи взаємопов’язані. Друга функціонує завдяки інформації, яка надходить від першої сигнальної системи, трансформуючи її у специфічні поняття. Сигнальне значення слова визначається не простим звукопоєднанням, а смисловим.
З появою другої сигнальної системи з’являється новий принцип нервової діяльності - абстрагування і узагальнення великої кількості сигналів, які поступають в головний мозок. Цей принцип обумовлює безмежну орієнтацію людини в навколишньому світі. Друга сигнальна система є вищим регулятором різних форм поведінки людини в навколишньому середовищі. Проте вона правильно відображає об’єктивний світ лише в тому випадку, якщо постійно зберігається її узгоджена взаємодія з першою сигнальною системою.
На протязі перших місяців життя у дитини проявляються умовні рефлекси, не пов’язані із смисловим значенням слів. І тільки в кінці першого року життя дитини слово набуває для нього смислового значення. Розвиток і вдосконалення другої сигнальної системи відбувається безперервно в процесі навчання і виховання. Для нормального функціонування її необхідна взаємодія різних зон кори головного мозку.
Розрізняють 3 форми мови: слухова, зорова, кінестатична (письмова, жестів). Реалізація кожної форми забезпечується ф ункціонуванням відповідного аналізатора. У процесі мовлення беруть участь багато структур кори півкуль великого мозку, але найістотнішу роль відіграють центри мови.
В задніх відділах нижньої лобової закрутки знаходиться центр артикуляції і мови. Його пошкодження призводить до втрати мови. У задній частині верхньої вискової закрутки розташований слуховий центр Верніке. Його ураження призводить до втрати здатності ро.зуміти зміст слів. На присередній поверхні потиличної ділянки знаходиться зоровий центр, пошкодження якого викликає втрату здатності розпізнавати написане. Мовна (аналізаторна) функція виконується, як правило, лівою півкулею, а зони кори, які контролюють артикуляцію, локалізуються в обох півкулях головного мозку
Пояснення:
Макс Майдак.Линней — самый известный шведский учёный-естествоиспытатель. Создатель единой системы классификации растительного и животного мира, еще при жизни принесшей ему всемирную известность. В ней были обобщены и упорядочены знания всего предыдущего периода развития биологических наук. Среди главных заслуг Линнея-определения понятия биологического вида, внедрение в активное употребление биномиальной номенклатуры и установление четкого соподчинения между систематическими категориями. Так же его ценят как путешественника, который открыл для шведов их собственную страну
Созданная Линнеем система растительного и животного мира завершила огромный труд ботаников и зоологов 1-й половины 18 века. Одна из главных заслуг Линнея в том, что в «Системе природы» он применил и ввел в употребление так называемую бинарную номенклатуру, согласно которой каждый вид обозначается двумя латинскими названиями - родовым и видовым. Линней определил понятие «вид», пользуясь как морфологическими (сходство в пределах потомства одной семьи), так и физиологическими (наличие плодовитого потомства) критериями, и установил четкое соподчинение между систематическими категориями: класс, отряд, род, вид, вариация.
В основу классификации растений Линней положил число, величину и расположение тычинок и пестиков цветка, а также признак одно-, дву- или мпогодомности растения, так как считал что органы размножения - самые существенные и постоянные части тела у растений. На основе этого принципа он делил все растения на 24 класса. Благодаря простоте примененной им номенклатуры значительно облегчились описательные работы, виды получили четкие характеристики и названия. Сам Линней открыл и описал около 1500 видов растений.
Всех животных Линней делил на 6 классов:
1. Млекопитающие 4. Рыбы
2. Птицы 5. Черви
3. Амфибии 6. Насекомые
В класс амфибий входили земноводные и пресмыкающиеся, к классу червей он отнес все известные в его время формы беспозвоночных, кроме насекомых. Одно из достоинств этой классификации в том, что человек был включен в систему животного царства и отнесен к классу млекопитающих, к отряду приматов. Классификации растений и животных, предложенные Линнеем с современной точки зрения искусственны, так как они основаны на небольшом на небольшом числе произвольно взятых признаков и не отражают действительного родства между разными формами. Так, на основании одного лишь общего признака - строение клюва - Линней пытался построить «естественную» систему, основанную на совокупности множества признаков, но не достиг цели.
Линней был противником идеи истинного развития органического мира; он считал, что число видов остается постоянным, со временем их «сотворения» они не изменялись, а потому задача систематики - раскрытие порядка в природе, установленного «творцом». Однако огромный опыт, накопленный Линнеем, его знакомство с растениями из различных местностей не могли не поколебать его метафизических представлений. В последних трудах Линней в очень осторожной форме высказывал предположение, что все виды одного рода составляли вначале один вид, и допускал возможность появление новых видов, образовавшихся в результате скрещиваний между уже существовавшими видами.
Линней классифицировал также почвы и минералы, человеческие расы, болезни (по симптомам); открыл ядовитые и целебные свойства многих растений. Линней - автор ряда трудов, главным образом по ботанике и зоологии, а также в области теоретической и практической медицины («Лекарственные вещества», «Роды болезней», «Ключ к Медицине»).
Библиотеки, рукописи и коллекции Линнея были проданы его вдовой английскому ботанику Смиту, который основал (1788) в Лондоне «Линнеевское общество», существующее и ныне как один из крупнейших научных центров.
