шлунковий сік — це прозора рідина, яку виробляють численні залози слизової оболонки і яка забезпечує хімічне перетравлення їжі в шлунку. за добу людина виробляє до 2 л шлункового соку. його основними компонентами є хлоридна кислота і травний фермент пепсин, який бере участь в розщепленні білків. у шлунку відбуваються лише початкові етапи розщеплення білків, їхнє кінцеве руйнування до окремих амінокислот закінчується в тонкій кишці.
шлунковий сік настільки кислий (за рахунок значної кількості хлоридної кислоти), що міг би розчинити навіть залізний цвях, не кажучи вже й про стінки шлунка. проте цього не відбувається, адже слизова оболонка шлунка виробляє густий, в’язкий слиз, який захищає його стінки від самоперетравлення та агресивної дії хлоридної кислоти.
роль хлоридної кислоти:
— знешкоджує бактерії та інші мікроорганізми, що надходять разом з їжею;
— хімічно руйнує компоненти їжі;
— є роботі головного ферменту шлункового соку -
пепсину.
Більша частина кисню і вуглекислого газу переноситься у хімічно зв'язаному стані.
Кров постачає до тканин кисень у вигляді оксигемоглобіну (НbО2) - нестійкої сполуки, яка легко розпадається і вивільняє кисень.
В артеріальній крові капілярів вміст кисню більший, ніж у клітинах. І згідно із законами дифузії кисень через стінки капілярів легко переходить у тканинну рідину, з якої проникає в клітини й одразу вступає в реакції окиснення органічних речовин (білків, жирів, вуглеводів).
Унаслідок окиснення органічних речовин у клітинах збільшується вміст вуглекислого газу. Він так само завдяки дифузії з клітин через тканинну рідину надходить у капіляри, в яких частина (близько 25%) вуглекислого газу зв'язується з гемоглобіном, утворюючи нестійку сполуку - карбгемоглобін. Так артеріальна кров перетворюється на венозну, яка по венах великого кола кровообігу (верхня і нижня порожниста) надходить до правого передсердя, потім - до правого шлуночка серця, звідти - до легенів. У легенях карбгемоглобін розпадається, вуглекислий газ вивільняється і виводиться з організму
Решта (близько 75%) вуглекислого газу зв'язується з водою плазми крові, утворюючи карбонатну кислоту (Н2СО3 ), що розпадається на гідрогенкарбонат-іони, які з'єднуються з йонами калію і натрію, утворюючи відповідні солі (КНСО3) і (NаНСОз). Ці солі в розчиненому вигляді містяться в плазмі крові та через органи виділення виводяться з організму.
