Це рослина – одна з небагатьох, яка потрапила на американський континент із Європи, а не навпаки. Це сталося завдяки розмноження подорожника. До кінця літа на квітконосах дозрівають плоди-коробочки з великою кількістю насіння. Зовнішній шар оболонки у насіння слизовий, при попаданні води вони стають клейкими і міцно прикріплюються до землі. Прилипаючи до взуття, лапах і копита тварин, насіння переносяться на великі відстані. Саме тому індіанці назвали подорожник «слід білої людини».
