Күн ұзақтығын пайдалана отырып өзіне не жасай алады? ​

1.стінка серця як м’язового порожнистого органа складається з трьох оболонок: внутрішньої – ендокарда, середньої м’язової – міокарда, зовнішньої – епікарда, що є нутрощевою пластинкою серозного осердя. серце розміщене у волокнистому осерді – перикарді. між пристінковою і нутрощевою пластинками серозного осердя є щілиноподібна осердна порожнина, у якій міститься до 15 мл серозної рідини. 2.ендокард,міокард,праве волокнисте кільце,ліве волокнисте кільце,лівий волокнистий трикутник,міокард передсердь,міокард   шлуночків,стимульний комплекс серця,передсердно-шлуночковий пучок ,права ніжка ,ліва ніжка,передсердно-шлуночковий пучок,епікард,осердя.3серце кровопостачають права і ліва вінцеві артерії, які є першими гілками аорти. вони беруть початок від цибулини аорти і відповідної її пазухи, проходять під епікардом.4рух крові забезпечується різницею тисків на початку (де він вищий) і в кінці (де він нижчий) малого та великого кіл кровообігу. в артеріях кров чинить на судини певний тиск, який підтримується на постійному рівні. підвищення тиску щодо норми називають гіпертонією, а зниження - гіпотонією. серця зумовлюють коливання стінок судин (пульс).

В неразрывной связи с развитием профилактического направления находится физиологическое направление медицины в СССР, преемственно связанное с развитием передовых физиологических воззрений И. М. Се­ченова, С. П. Боткина, Н. Е. Введенского, получивших дальнейшее раз­витие в физиологическом учении И. П Павлова. Великий русский физиолог И. П. Павлов (1849—1936) создал ма­териалистическое учение о высшей нервной деятельности животных и че­ловека, являющееся естественнонаучной основой медицины социалистиче­ского общества. Он разработал новые принципы физиологического иссле­дования, обеспечивающего познание организма как единого целого, нахо­дящегося в единстве и постоянном взаимодействии с окружающей его средой. 

В течение первого периода научной деятельности (с 1874 по 1882 г. ) И. П. Павлов занимался преимущественно изучением физиологии сер­дечно-сосудистой системы. В диссертации «Центробежные нервы сердца» в 1883 г. он впервые показал на сердце теплокровного животного суще­ствование нервных волокон, усиливающих и ослабляющих деятельность сердца. И. П. Павлов предположил, что открытый им усиливающий нерв оказывает влияние на сердце путем изменения обмена веществ в сердеч­ной мышце. Развивая эти представления, он в дальнейшем создал учение о трофической функции нервной системы. В этот же период И. П. Павлов : исследовал нервные механизмы регуляции кровяного давления. Уже в этих работах проявилось высокое мастерство и новаторский подход его к проведению эксперимента. И. П. Павлов отказался от традиционных а (стрых опытов и, как указано выше (стр. 254), отметил недостатки острого вивисекционного физиологического опыта. Несколько лет И. П. Павлов посвятил созданию новых методов, но­вых приемов «физиологического мышления» , разработал специальные опе­рации на органах пищеварительного тракта и ввел в практику метод хронического эксперимента, позволивший изучать деятельность пищевари­тельного аппарата на здоровом животном.