Про що свідчить сплощена форма тіла придонних риб

Хижа морська зірка - коли вона повзе по дну, то з'їдає все на своєму шляху. Їсть молюсків, ракоподібних і так далі. Але на одній ділянці їх не може бути багато, бо більше не прокормляться У цих тварин п'ятикінечний рот з міцними зубами. Вони намагаються накрити своїх жертв Якщо щось не вміщається до рота, то зірки вивертають свій шлунок та огортають ним свою жертву. А коли жертва така, що одного шлунка недостатньо, то вони подають у воду хімічний сигнал - тоді кілька зірок сповзаються разом, сплітаються навколо жертви і вивертають свої шлунки разом

Максима́льна трива́лість життя́ — згідно з класичним визначенням, максимальна можлива тривалість життя представників певної групи організмів.

Через важкість визначення, на практиці, це максимальна зареєстрована тривалість життя серед представників певної групи організмів, як більша з двох величин — найбільшого віку представника групи у момент смерті або віку найстарішого живого представника групи.

Максимальна тривалість життя часто протиставляється середній тривалості життя (або очікуваній тривалості життя при народженні, що частіше використовується для людини). Середня тривалість життя залежить від умов мешкання представників групи, сприйнятливості до хвороб, числа нещасних випадків, самогубств і вбивств, тоді як максимальна тривалість життя практично винятково визначається швидкістю старіння. Епістемологічно максимальна тривалість життя також залежить від початкового розміру вибірки[1]. Щоб запобігти цього ефекту, у дослідженнях тварин за максимальну тривалість життя зазвичай береться середня тривалість життя 10 % найбільш вікових організмів групи, що часто вважається альтернативним визначенням максимальної тривалості життя. На практиці максимальна тривалість життя незначно перевищує середню тривалість життя представників групи у найбільш захищених умовах.