Английский язык 4 класс стр 107​

Sir Walter Raleigh (was) an English traveller who (lived) in England in the days of Queen Elizabeth. He (sailed) across the seas to America in search of new lands. He (brought) to England two very important plants: the tobacco plant and the potato. When he (was) in America, he (learnt) to smoke from the Indians. When he (was) back in England, he (was sitting) one day in his room by the fire smoking a pipe. His old servant who (knew) nothing about tobacco or smoking, suddenly (came) into the room and (saw) the smoke coming out of his master's mouth. He (was) frightened: he (thought) Sir Raleigh (was) on fire. He (rushed) out of the room, (got) some water and (threw) it all over his master before Sir Walter (could) explain that he was simply (smoking). Sir Raleigh (brought) the potato to his country because he (wanted) the people (to learn) how (to grow) potatoes. He (said): "When the harvest (is) poor, there (will be) no breed and we (shall all be) hungry. You (will) never be hungry if you (grow) potatoes. But people (did not like) potatoes. Nobody (wanted) (to eat) them because nobody (knew) how (to cook) them."After many years a Frenchman (found) the best way of growing and cooking the potato. People (began) (eating) potatoes and (found) them good. Since that time more and more potatoes (have been grown) and (eaten) in Europe. The potatoes (have become) one of the most important and useful vegetable.

Селянське повстання 1768 року  на україні відоме під назвою коліївщина. термін “коліївщина” був вимудруваний не самими повстанцями, а уніатськими ксьондзами, які перетворили польське слово “жезь” (“різня”) на український еквівалент “коліївщина” (від “колоти” списом чи ножем). напад ів на умань згадується в 1737 році. тоді вони захопили і пограбували місто. наступні набіги ів на умань  жорстокою розправою над ними [1; 97,133,137,254]. згодом назвали також учасників повстання 1768 року, а саме це повстання – “”, “різнею”, “уманською різнею”, “коліївщиною”. здобувши умань, повстанці готувалися до поширення повстання. залізняк розсилав по правобережжю універсали, в яких закликав до продовження боротьби. ось, наприклад, в одному з них говорилось таке: “кидайте хати, жінок, улюблених дітей, не тужіть за ними, бо скоро побачитесь. дасть бог перемогу і будете вільними” [2; 374]. в таємницях царської дипломатії вони не зналися і вважали, що російський уряд у 1768 році був зацікавлений відібрати у польщі українські землі. тож необхідно було братам по вірі визволити україну і підняти український народ проти шляхти. коли загарбників проженуть, тоді борців за волю україни прийме цариця. отже, огляд історіографічних джерел про дозволяє виокремити три точки зору її трактування: польську, російську та українську. українська історіографія (м.максимович, в.антонович, м.костомаров, м.грушевський та інші) висловлювала народну точку зору на рух, тому й заганялася польською та російською владою в глухий кут заборон  і забуття.    висвітлення в польській та російській історіографії мало тенденційний характер, оскільки виправдовувало політику загарбників.