Відповідь:
Ти ні на що не здатен! – великі очі дивилися неприязно, в зіницях палахкотіли несамовиті вогники, але в куточках уже збиралися сльози, готові їх погасити."Датен… атен… атен…" – застрибала луна під низьким склепінням арки.Він стояв, тримаючи руки в кишенях і скоцюрбившись, ніби чекав удару бича по спині. Очі встромлені в землю, губи міцно стулені. Що він міг їй сказати?.. - Своєю сором’язливістю ти сам себе скував! "Кував… ував… ував…" – дражнячи, понеслось відлуння. Він сторожко, несміливо звів очі. В очах читалося багато: важкість, мольба, надія, приреченість… Цей погляд пік.- Ти боягуз!!! – з розпукою, ніби стрибаючи з найвищого поверху, кинула вона з ледь стримуваним схлипом."Гуз!.. гуз!.. гуз!.." – злісно, зі смаком повторювала луна, відбиваючись рикошетом від стін. Він дивився на неї і крізь неї. І вона не витримала. Зірвалася, кинулася наосліп, як від краю прірви, опустивши лице у долоні. Здається, вдарилася плечем. Його серце стислося. Він не був боягузом. Але не наважився кинутися за нею слідом. Він повернувся і побрів до протилежного виходу. За аркою був сірий день, без жодного проблиску сонця і радості. Холодно було ззовні і зсередини. Він уявив, як вона зараз біжить, заплакана, з болем у плечі – і йому здалося, що низьке небо ще понижчало. Небо давило на плечі.У вухах лунав її останній крик, вдесяте і всоте помножений луною. Він не був боягузом, але цей крик боляче поранив його, і йому здавалося, що той зойк був вдесяте і всоте правдою. Він не був боягузом. Він і так уже наважився багато на що. Він першим підійшов до неї, першим взяв її за руку і першим вивів на той шлях, яким ходять тільки удвох. Це коштувало йому дуже дорого. Раз збочивши зі шляху, він не знаходив сил повернутися на нього.Порожня лава біля арки. Він важко сів. Найбільше зараз йому хотілося опинитися біля моря, щоб небо було легким і синім, лягти в човен біля берега, і щоби хвилі гойдали-гойдали, гойдали-гойдали… І було легко, і не давило на плечі. Він не був боягузом. Він був нерішучим. Але тоді, коли все, чим він дорожив, повисло на нитці – він не наважився спинити лезо, що різонуло по тій нитці. Він не був боягузом. Він був сором’язливим. Він знав, що вона ще довго не знаходитиме собі місця, але він ніколи не наважиться подзвонити їй першим, схвильовано дихати в трубку і старанно підбирати непотрібні вже слова. Він знав, що не зробить цього, і це його мучило. Він не був боягузом. Це було в його житті вперше, і він не мав досвіду, як і кожен, з ким щось трапляється вперше. Але він вмістив у це все своє щастя, яке тільки намислив.Вона пішла, і він не спинив її.Не наважився. Засоромився.Чи, може, він все-таки був боягузом?..
Пояснення:
ОБиография
После ядерной войны, которую в недалёком будущем развязал искусственный интеллект министерства обороны США «Скайнет», человечество было порабощено машинами и оказалось на грани уничтожения. Джон стал тем харизматичным лидером, который повёл уцелевших людей на борьбу. Под его руководством армия Сопротивления одержала полную победу к 2029 году. Скайнет, не имея возможности выиграть войну в настоящем, несколько раз посылал в роботов-убийц (терминаторов), чтобы предотвратить рождение Джона или убить его в юности.
Будущий отец Джона — солдат Сопротивления Кайл Риз родился в начале XXI века, вскоре после начала Войны[3] и, сам того не подозревая, служил под началом сына. Он вызвался добровольцем, чтобы быть отправленным в 1984 год для защиты от терминатора матери Джона — Сары Коннор. Сара и Риз влюбились друг в друга. Риз погиб, успев сообщить основную информацию о будущей войне.
Сара кардинально изменила свою жизнь, направив все силы на подготовку сына к его судьбе. Она уехала из США в Мексику и затем оказалась в Никарагуа, где обучилась военному делу, научилась обращаться с оружием. Со слов Джона, Сара была готова вступить в связь с каждым, кто мог научить Джона основам военного дела и сделать из мальчика будущего полководца. В начале 1990-х годов Сара и Джон вернулись в Лос-Анджелес. Сара предприняла неудачную попытку взрыва компании «Кибердайн Системс», и была арестована властями. Её посчитали сумасшедшей, и Джон вынужден был поверить, что её рассказы о будущем были плодом больного воображения.
Джону были назначены опекуны — Джанелл и Тодд Войты. Отношения с приёмными родителями у него не сложились: он рос хулиганом и имел проблемы с законом. К этому времени у Джона уже сформировался характер независимого волевого человека. Так продолжалось до тех пор, пока в возрасте 10 лет в 1994/1995 Джон не встретил двух терминаторов, которые вновь прибыли из будущего: один чтобы убить его, другой Совместными усилиями Сара, терминатор T-800 и Джон взорвали «Кибердайн системс» и уничтожили все следы пребывания терминаторов в настоящем, исключив тем самым появление Скайнет. При этом Джон был вынужден со слезами уничтожить и Т-800, который ему по факту заменил отца.
В альтернативном финале расширенной версии «Терминатора 2», Джон Коннор показан в мирном варианте будущего, спустя 34 года, после событий второй части. У него родилась дочь. В книге Р. Фрейкса, написанной по сценарию фильма, сказано, что Джон стал сенатором и добился принятия важных социальных законов.
Однако в Терминаторе 3 действие пошло иначе: разрушение «Кибердайн Системс» лишь отсрочило создание людьми системы «Скайнет», и из уже изменённого будущего, новый Скайнет высылает Терминатора «T-X» для самой себе на начальном этапе «освобождения от человечества». Также в фильме упомянуто, что в 2032 году Джон будет убит терминатором модели «T-850», который затем будет перепрограммирован и послан в его женой Кейт Брустер[en] для защиты. У Кейт и Джона будут дети, которые тоже сыграют важную роль в Сопротивлении, а сама Кейт, по словам Т Джону на начальном этапе войны организовать Штаб Сопротивления, пользуясь контактами в Армии США, будучи дочерью генерала Роберта Брустера, чьё ведомство и создало Скайнет.
Джон Коннор в фильме показан непосредственно перед началом ядерной войны в 2004 году. Его мать умерла от лейкемии через некоторое время после битвы со вторым терминатором. Судный день не наступил, и Джон предстаёт подавленным и разочарованным человеком, растерявшим свои волевые качества. Он не имеет постоянного места жительства и перебивается случайными заработками. Его вечно мучают кошмары о Судном дне и пришествии терминаторов.
