Це – гра у радість, якої навчив її тато, коли в місіонерській до замість ляльки, про яку Поліанна так несамовито мріяла, прийшли милиці. Як же з цього можна радіти? – «Простісінько! – відповість вам Поліанна. – Радійте з того, що ці милиці... вам не потрібні!»
