Охороняти ліси, гаї, сади — зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало. Багато творів він присвятив природі.
Його оповідання "Лось" наштовхує на роздуми про добро і зло. В лісі живе могутній лось. У нього багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а іноді й люди. Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак. Авторський осуд зажерливості, жорстокості Шпичака відчутний у його портретній характеристиці: "кругленьке, як підпалок, обличчя", у поведінці. Коли трапилось лихо-діти рятували лося, а дядько Шпичак, "присівши у виїмку", насміхався над ними. Потім діти переживали, боялися пропустити мить, "коли лось ворухнеться", а "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги". Рятуючи лося, хлопчики керувалися благородними почуттями, бажанням до нещасній тварині, а Шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув тільки наживи.
Сміливі хлопці здійснили справжній героїчний вчинок. Вони, хоч і малі, але рішучі. Маленькі герої не побоялися рубати "зрадливу кригу", не злякалися погроз дядька, а "подалися в заповідник, щоб заявити охороні". Шпичак же злякався, "його наче щось тіпнуло", коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин. Тільки презирство і відразу можна відчувати до цього браконьєра, цієї бездушної людини. А який охоплює жах, коли читаєш опис лося, підкошеного кулею: "Голова лежала так, ніби він прислухався до землі, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби чудернацький кущик, який усе-таки сподівався зазеленіти, вкрившись листям".
Отже, збереження фауни і флори рідного краю залежить від людини, її совісті. Ставлення людини до природи — це мірило людської моралі. Справжня любов до рідної землі повинна бути не лише споглядальною, а й активною, дійовою, спрямованою на захист і примноження багатства рідного краю.
Розглянемо питання про роль краси в житті людини. Може бути, краса - якась абсолютна величина, яка гарантує успіх у спілкуванні? Не закладена вона самою природою?
Здавалося б, для цього висновку є підстави. У ж е в два р о д а дев'ять місяців, тобто в тому віці, коли досвід спілкування з однолітками у дітей мінімальний, а багато хто взагалі сидять вдома в суспільстві старших, - вже в цьому віці малюки воліють зовні красивого ровесника.
Групу дітей посадили перед тахістоскопом - спеціальним приладом з екраном, на якому виникали в певній послідовності фотозображення дітей того ж віку, що й випробувані. Одні особи були симпатичні, інші - ні.
Дітям показали, як, натиснувши на кнопку, розташовану на приладі поряд з екраном, можна повторно викликати зображення тієї чи іншої особи. Натискати кнопку можна було скільки завгодно разів.
Роль краси в житті людини. Значно частіше м а л и ш и х о т е л і знову побачити на екрані зображення симпатичного дитини.
Що це значить? Те, що в яслах, в дитячому садку малюк захоче грати і ділитися іграшками з тим однолітком, який красивіше, а до н е к р а с і в о м у не підійде. І деякі діти зовсім незаслужено виявляються «аутсайдерами», а інші так само незаслужено, не докладаючи жодних зусиль, отримають те, до чого багато хто з нас прагнуть довго і наполегливо, - стануть лідерами, опиняться в центрі уваги колективу. В е л цікаве життя буде концентруватися навколо них, а некрасиві виявляться на периферії спілкування і будуть страждати.
Так вже в дитячому саду відбудеться певна диференціація на красивих і некрасивих, яка в подальшому, в школі, лише підсилить дискримінацію некрасивих, змусить їх шукати різноманітн привернути до себе увагу, в той час як деяким щасливчикам для цього нічого робити не доведеться.
