Конрад – головний герой повісті Крістіне Нестлінгер. Це штучно створений семирічний хлопчик, який зазнає неймовірних пригод, перш ніж пристосовується до навколишньої дійсності. Конрад – «дитина – унікум», адже в ньому закладена генетична програма бездоганного хлопчика,про якого мріють кожні батьки. Він і добрий, і чемний, і слухняний.
Егон говорив: «Такого чудового хлопця я зроду не бачив! Якби всі діти були такі, я б давно завів собі сина чи дочку! Такий вихований, ласкавий, гречний, чемний семирічний хлопчик – просто скарб!»
Надто самостійний, серйозний, проте «штучний» хлопчик Конрад, потрапивши в реальне життя, не лише сам вчиться жити в суспільстві, а й навчає дорослих бачити дитячі проблеми, розуміти мотиви їхніх учинків, упорядковувати власне життя, щоб бути дітям достойним прикладом.
Конрад не знає, що можна насолоджуватися красою, тому що його цього не навчали на фабриці. Цього він вчиться від Берти.
Конрад мав бути добре підготовленим до «ідеального» життя. Але такі знання майже не допомагають йому адаптуватися в дитячому середовищі, а його «ідеальна» поведінка навіть не дозволяє потоваришувати з дітьми. Сусідська дівчинка Кіті (не завжди чемна й не завжди говорить правду) допомагає Конраду подолати власну «запрограмовану ідеальність» і стати «нормальною» дитиною.
Коли на фабриці зрозуміли, що Конрада помилково відправили не за тією адресою й хотіли повернути назад, пані Бартолотті, Еґон і Кіті доклали всіх зусиль, щоб він залишився. Та й сам Конрад так кардинально змінився, що люди в блакитному вбранні самі відмовилися забирати його на свою «ідеальну» фабрику.
