1) Коли і як утворилися українські політичні партії? Якими були їх програмові цілі? 2) Як програмові цілі українських політичних партій співвідносяться із доктринами тогочасних ідеологій?
3) Які вимоги-економічні чи політичні - переважають у програмах політичних
партій?
4) Яким чином українські політичні партії пропонували розв'язати національнс питання?
5) Пригадайте національно-соціальний склад мешканців тогочасних українських земель i зробіть висновки про регіональні особливості програм вітчизняних політичних партій; про врахування у них електоральних запитів населення.
6) Хто мав би очолити національно-визвольну боротьбу українського народу? Які методи боротьби визначені у програмах?
7) Яким чином виявлялася політизація українського суспільства на початку ХХ ст.?
8) Чому процеси консолідації української нації на початку ХХ ст. були незавершеними?
9) Сьогодні часто говорять, що українці надто політизовані. Чи погоджуєтесь ви з такою точкою зору? Що спільного в розвитку українського суспільства початку XX і XXI ст.?

2. Початок вторгнення маньчжурцев на китайські землі Маньчжурські племена, які були нащадками войовничих чжурчженей, колись завоювали Китай, мешкали за північними кордонами китайської імперії і на початку XVII ст. переживали процес політичної консолідації. Особливу роль в цьому зіграв видатний маньчжурський воєначальник Нурхаци, що зумів в перші десятиліття XVII ст. створити першу державу маньчжурів. Його син і наступник хан Абахай проголосив державу Цін (Чисте), ставши його першим правителем. До цього часу маньчжури сприйняли багато елементи китайської культури, в першу чергу деякі найважливіші принципи державного управління. Управління державою Цин було зосереджено в шести відомствах, подібних мінським. Маньчжурські правителі у своїй завойовницької політики спиралися на сильне військо, яке складалося головним чином з кінноти, розділеної на вісім армій (прапорів), у зв'язку з чим воно отримало назву «восьмизнаменну». У ході завойовницьких походів проти Китаю, Монголії та Кореї у складі цінських військ було додатково створено вісім армій, що складалися з монголів, а пізніше - вісім армій з китайців, які бажали служити маньчжурським правителям. Загальна чисельність маньчжурських збройних сил напередодні вирішального вторгнення в Китай налічувала близько 200 тис. чоловік. На початку 40-х рр.. XVII ст. маньчжури постійно здійснювали спустошливі набіги на територію Китаю, забираючи з собою тисячі полонених, яких перетворювали на рабів. Навесні 1644 мінський генерал У Саньго, який командував арміями, що охороняли підступи до Великої стіни, несподівано запропонував маньчжурському командуванню, яке готувалося до чергового набігу на Китай, пропустити їх кінноту в китайські землі. Причини, які штовхнули У Саньгуя на цей крок, не цілком ясні. Очевидно, він мав далекосяжні честолюбні плани, розраховуючи використовувати маньчжурську кінноту для розгрому повстанського руху Лі Цзичена з метою заснувати згодом власну династію. Не виключено, що свою роль зіграли і мотиви особистого характеру. За повідомленнями китайських джерел, Лі Цзичен намагався заручитися підтримкою У Саньгуя в майбутній боротьбі з маньчжурамі. Останній також був готовий до переговорів. Проте під час відвідин будинку сім'ї У Саньгуя Лі Цзичен був полонений красою його улюбленої наложниці, що не залишилося непоміченим. Дізнавшись про це, генерал замість переговорів з новим імператором встановив контакт з маньчжурамі. Спочатку маньчжури відкинули пропозицію У Саньгуя, але потім скористалися наданою можливістю і без бою подолали Велику стіну, а армія У Саньгуя приєдналася до маньчжурів у наступі на Пекін. Прагнучи підкреслити твердість свого наміру співпрацювати з маньчжурамі, У Саньго віддав своїм воїнам наказ змінити зачіску на маньчжурський лад - поголити голову спереду, а довге волосся, залишені позаду на потилиці, заплести в косу. На кілька століть ця своєрідна зачіска стала символом підпорядкування китайців нової маньчжурської цинськой влади

Объяснение:

Культура України 1917-1920 рр. – цей період для України став часом великих випробувань, важливих суспільно-політичних подій, що часто призводили до знищення засад національно-культурного буття, були згубними для діячів культури та не сприяли збереженню культурних цінностей. Та незважаючи на складні катаклізми, українська культура продовжувала плідно розвиватися.Розвиток української культури 20 століття можна характеризувати як період її національно-державного відродження, започаткований демократичними переворотами 1917 р., українською революцією . Справді, зміни , які відбулись за цей період дали могутній поштовх для розвитку культури. Цьому сприяла ліквідація численних заборон, що тяжіли над Україною впродовж багатьох століть.