Еуропада сауданың дамуы қай бағытта жүргізілді?

Представлен обзор Международной научной конференции «В.С. Соловьев и его наследие в современном мире», посвященной 165-летию со дня рождения В.С. Соловьева и 20-летию деятельности Межрегионального научно-образовательного центра исследований наследия В.С. Соловьева (Соловьевского семинара), состоявшейся в Ивановском государственном энергетическом университете имени В.И. Ленина (г. Иваново, 15-16 ноября 2018 г.). Дана характеристика основных мероприятий в рамках конференции: открытие бюста В.С. Соловьева, открытие выставок, посвященных жизни и деятельности В.С. Соловьева, 20-летию Соловьевского семинара, творчеству скульптора В.А. Евдокимова, действительного члена Российской Академии художеств, народного художника Российской Федерации, концертная программа, включающая исполнение вокальных произведений на стихи В.С. Соловьева, просмотр фильма «Владимир Соловьев в русском изобразительном искусстве». Отмечены интерес, проявленный российским и зарубежным научным сообществом к конференции, участие в ней крупнейших специалистов-соловьевоведов, представляющих более тридцати российских и зарубежных университетов и научных учреждений. Особое внимание уделено характеристике основных положений представленных докладов на пленарном заседании и на заседаниях трех секций: Секция 1. «Философия В.С. Соловьева: актуальные аспекты», Секция 2. «В.С. Соловьев и русская философия»; Секция 3. «Эстетика В.С. Соловьева и русская литература». Подчеркивается, что конференция продемонстрировала неиссякаемый интерес к философскому, публицистическому и литературному наследию В.С. Соловьева, его актуальность и непреходящую ценность.

КиберЛенинка: https://cyberleninka.ru/article/n/filosof-publitsist-poet-o-yubileynoy-solovievskoy-konferentsii

ЖИВО́ПИС – один з головних видів образотворчого мистецтва, що базується на відтворенні зорових образів через нанесення фарб на тверду основу; а також твори мистецтва, виконані в такий б. Властивість перетворювати поверхню на подібність багатоманіт. просторів, різноманітні виражал. засоби та широкі образні можливості забезпечили Ж. провідне місце в історії худож. культури. Ж. виник в епоху пізнього палеоліту (40 тис. р. до н. е.) як наскел. розпис; всебіч. розвитку набув у 16–17 ст., коли встановився розподіл мист-ва на жанри й набула поширення техніка олій. малярства. Упродовж свого існування Ж. зазнавав еволюцій, що змінювали його змістовно-естет. виміри, зокрема з появою на межі 19–20 ст. абстракт., нефігуратив. мист-ва, нових ідей та концепцій зображальності у 20 – на поч. 21 ст. За призначенням і місцем розташування виділяють монум. (стінопис в арх-рі) та станк. (як правило, експонується в інтер’єрі) Ж. Станк. Ж. – живописні твори, що мають самост. значення і сприймаються незалежно від оточуючого середовища. Його гол. формою є картина – ціліс., завершений худож. твір, що послідовно втілює автор. задум, створює самодостат. ілюзор. простір, розрахов. на цілеспрямовану увагу глядача. У станк. Ж. наявні великі можливості маляр. мист-ва розкривати різноманітність змісту при глибин. розробці форми.