Складається зі статевих органів та статевих ознак: первинних геніталії, молочні залози і вторинних наприклад, тип розподілу жирової тканини, тип оволосіння.
Жіночі статеві органи поділяються на зовнішні та внутрішні, межею між якими є гімен за його наявності чи вхід у вагіну. Зовнішні геніталії — вульва лобковий горб, великі та малі статеві губи, клітор (голівка та каптурматеріали , промежина, гімен, вхід у вагіну, отвів сечівника,забезпечують сексуальну насолоду, виділення менструацій та сечі.
Внутрішні геніталії вагіна, матка та її придатки фаллопієві труби і яєчники — відповідають за репродуктивну функцію коїтус, запліднення, вагітність, пологи.
При народженні у жінок вже є певний запас яйцеклітин, і після менархе в пубертаті (11 – 15) років вони витрачаються протягом менструальних циклів дітородного періоду до менопаузи (45 – 55 років) внаслідок зниження секреції прогестерону та естрогену.
12 стадо
13 • Для кожного виду лише йому властиву комунікацію утворюють різноманітні сигнали і поведінкові акти. Мова більшості тварин — це сукупність конкретних сигналів, що діють у певній ситуації та мимовільно відбивають стан тварини в конкретний момент.
• У тварин існують сигнали-символи, які, подібно до слів у людській мові, мають фіксовані значення і передають інформацію про явища зовнішнього світу та взаємодію між особинами. Сигнали, що видають тварини в навколишнє середовище, можуть мати хімічну, механічну, оптичну, акустичну, електричну природу тощо. Ці сигнали сприймаються органами чуття інших тварин: органами зору, слуху, нюху, смаку, тактильної чутливості тощо.
• Тварини можуть сприймати звукові сигнали не тільки особин свого виду, а й інших видів.
• Організми відповідають на ці сигнали певними поведінковими актами: змінюють напрямок руху, забарвлення тощо.
• Вивчення в комунікації тварин має як теоретичне, так і практичне значення
